ДОНБАСС

Творчество Лиа Миас помогает ей поддерживать веру

Стихи из оккупированного Луганска

Стихи из оккупированного Луганска

0

Луганчанка Лиа Миас, которая вынуждена была по определенным причинам остаться в городе, верит, что Луганск еще станет украинским. Свои стихотворения она прислала в редакцию интернет-издания «Донбасс. Комментарии» и адресует их единомышленникам, и, таким образом, развечивает мифы о жителях пока неподконтрольной Украине территории

ЕДИНОМЫШЛЕННИКАМ

Твердой рукой, написав эти строки

Обращаюсь к тебе, мой единый народ.

Слишком долго сдвигали мы сроки,

Чтобы стать обновленной страной.

 

Год за годом, теряя терпенье

И не веря уже в чудеса,

Находясь в злом заблуждении,

Вдруг на миг открылись глаза.

 

Хриплый крик  прорвался наружу.

Кто кричал- трудно понять.

С нас живых сдирали кожу,

Чтоб заставить вновь замолчать.

 

Переломный момент стал неизбежен,

Точки возврата пройден виток.

Приоритеты стали другими:

Донбасс – уже не только восток.

 

Восток Украины – единой и сильной,

Дух нации крепнет, день ото дня.

И каждый пришедший сюда с миной

Погибнет пусть от ее же огня.

 

Мы – жители восточной Украины

Можем повторить хоть тысячу раз:

Не надо нам  ВАШЕГО МИРА,

Собирайте вещички -  и восвоясь.

 

На переправе коней не меняют.

Знает об этом даже малец.

Только одна Россия не понимает

Вот и пришел долгожданный конец.

 

Воля нации – непоколебима

Вместе мы – сила Земли.

Украина – едина и неделима

Это – кредо нашей страны.

                                                                          22.11.14

                              ***

Україна рідна, єдина

У всьому світі, як мати мені

Якої ти долі хотіла

Для своєї дитини на цій землі?

Може горя та злиднів тобі їй хотілось,

Та щоб в муках життя провела,

Щоб зламалась та зневірилась

І весь рід свій прокляла?

Ні, іншої долі бажала:

Щедрої, сильної в колосках,

Щоб творити добро хотіла

І безмежно по всіх краях

Мудра велич була поряд завжди

І славетна краса стиглих нив.

Крила надії та кохання

Колискових дарують їй спів.

Вгору іти завжди важко,

Тяжко ношу нести самій.

Та ,здолавши пороги завчасно,

Маєш шанс зламати цей стрій

І нехай  злі стискають

Від безвиходы свої кулаки-

Україна все подолає,

Не зламається, а навпаки.

Буйним цвітом  сади запалають,

Уквітчавши шляхи перемог.

І незламні цей шлях подолають-

Обереги дарує їм Бог.

Україна рідна, єдина

У всьому світі як мати мені.

Я бажаю  процвітання та миру

На всій українській землі

Українці- нація вільна та сильна,

Знає це – майже весь світ.

Мудрість думок всього покоління

Єдність та щирість – це наш заповіт.

                                                                               05.12.14                   

                              ***

Я плачу, нет я вою,

Как воют волки на луну

Нет, нет от боли вою

А от того, что сделать не могу,

Что не могу помочь солдатам,

Их матерям и женам – не могу.

Что ставшим сиротам ребятам

Увы, помочь ничем, я также, не могу

Вернуть отца, детей и брата

Под силу Богу одному

А в оккупации, для патриота

Шансы  помочь  равны нулю.

Но  жду я, не теряя надежды

И верю, победа прийдет.

А враг, не знавший славы и чести,

Очерненным, так и умрет.

Воины нации – наше спасенье.

Храбрость, отвага – пульсом стучит!

Для врага не найдется прощенья:

Смерть только смерть – такой вот вердикт.

Я плачу, нет, я вою,

Сжимая крепко кулаки.

С тобой народ и только лишь с тобою

Нам не страшны, все эти подлые враги.

Ведь мы, как раненые звери,

От боли только яростней стаем

И все наши ПОТЕРИ

Мы вам, враги, в сто крат вернем!!!!!

                                                                         24.01.15

                           

                                    ***

Год в моей памяти

 

Год перемен, измен и разбирательств.

Год надежд, мародерств и предательств.

Год отчаянья, веры и пробуждения.

Год усталости, слез и прозрения.

      Год страха, геройства и унижения.

      Год любви, подвигов и забвения.

      Год верности, злости и ожидания.

      Год смелости, обмана, изгнания.

Год мужества, нежности и участия.

Год истории, войны и безвластия.

Год улыбок, потерь и перемирия.

Год Майдана, оптимизма, уныния.

       Год доблести, помощи и демонстрации.

       Год ума, трезвости и оккупации.

       Год смерти, поиска и деградации.

       Год Украины, Славы и Нации!

                                     10.03.15

    ***     

Любимым

Багряной листвой нарядились леса

Пепельно-желтыми стали поля

От зноя и пыли устала земля

Томной прохладой спустилась пора

Дождливая осень приносит рассвет

И легкая проседь прожитых лет

Северный ветер стучит к нам в окно

Несет черный пепел сгоревший давно

А угли все тлеют потухших костров

Любимых лелеем, даря им любовь.

Оберегаем, храним и молчим

Для беспокойства нет ведь причин

Искристо-белую зиму мы переждем

Переродившись весной, вновь оживем

Вздохнем полной грудью свежий глоток

Нашей любви родится новый виток

Чувства окрепнут, станут мудрее

И пускай на висках седина все виднее

Мы не грустим, нет - наслаждаясь

Друг в друге с тобой растворяясь

                                                                         12.05.15
     ***   

Птица

Я сегодня стану птицей,

Улечу на край земли,

Что бы с миром возвратиться

И вернуть нашу мечту.

Мне не трудно верить в чудо-

Только этим и живу.

Разукрасить мир не трудно

В желто-синий наяву.

Я для неба выбрал синий,

Море крашу в голубой-

Эти краски очень схожи

Это Крым у нас с тобой.

Желтым станет наше солнце

И вокруг поля хлебов.

Стану вольным и в оконце

Птицей ввысь, вокруг холмов.

Не холмы, а териконы,

Хлеб не зреет на полях

И давно пусты вагоны-

Все застыло на костях.

И опять вернусь я к краскам,

Буду вслух все же гадать,

Как Донбасс сделать прекрасным,

Нужный цвет мне отыскать.

Я на миг закрою веки,

В дреме мне приснится сон,

Что Донбасс тепер навеки

Будет в желто-голубом.

Пусть мечты станут реальны:

Крым, Донбасс вернут домой!

Украинцы станут вольны

С гордо поднятой страной.

И еще немножко красок:

Каждому , кто хочет власти:

Не потерпим лживих масок

Как захочем ,так и раскрасим!!!

                                                                   15.06.15

                    ***

Зима – яскрава, біла втіха

Сховала все, що маю на душі.

Накрила, як надійна стріха,

Болючі спогади на самоті.

Який тягар на серці маю

За кого і  що болить.

Я навіть до кінця сама не знаю,

Наскільки рана та ятрить.

Мої сльози не мають ліміту

Серце знову не хоче мовчать.

Скільки можна це все терпіти,

Коли хочеться знову кричать.

Шалений біль, страх накриває

І розум начебто не твій.

Чийсь голос стиха промовляє

Чи ти жива, чи ти живий?

І де беруться в мене сили

Зробити крок і далі йти?

Та ще достатньо в мене віри,

Щоб відповіді віднайти.

Біль замивається, зникає

Ховається десь в забутті.

Та пам’ять знову нагадає

Того часу жахливі дні.

Невтомно Бога я благаю,

Щоб мир до нас таки прийшов.

І вкотре знову нагадаю,

Що прощення - то є любов!

                                                                     06.01.15 

           ***

Оберіг

Хай береже тебе Господь,

Незламний Воїн України!

І подарує тобі мить

Тріумфу, перемоги й миру.

Нехай земля, яку так бережеш,

Стане тобі в нагоді,

Стіною вбереже від тих пожеж,

Які зухвало сипле ворог.

Йому дурному невтямки-

За Тебе моляться мільйони,

Тобі вклоняються брати,

Тебе завжди чекають вдома.

Непереможний дух в тобі палає

Безмежністю своїх надій.

Ніхто й ніколи, його не подолає,

Бо загартований вже біль.

Від втрат на серці тільки туга

Та злість на ворога росте.

І з кожним днем росте напруга,

Крапки кипіння досягне.

У супротивника немає шансів

В цьому бою залишитись живим,

Даремно він чекає від посланців,

Щоб визнали його своїм.

Бо правда на твоєму боці:

Борониш рідну землю ти.

Славетна воля переможців

Хай збережеться на віки.

                                                                     17.01.15 

                       ***

Крапля надії

 

Кожна крапля дарує надію.

В краплі тій стільки життя!

Кожен з нас надією мріє,

Бо нашії мрії- наше життя.

Без мрії людина не може.

То й мріє кожен про своє.

Україна моя переможе -

Мрію про це понад усе.

Я до Бога звертаюсь з надією,

Щоб почув і нам допоміг.

І молитва лунає оселею,

Шепіт чутно аж за поріг.

День перемоги настане

І розправимо крила ми знов,

Наша надія все подолає,

Повернувши віру в добро.

Кожна мить вселяє надію,

Чорний день сплине навік,

Стомлене серце знов заспіває

Крізь тугу, сльози та біль.

І надія нас знов повертає:

Маємо жити за всіх!

Кожного з вас пам’ятаємо,

Хто за свободу поліг.

                                                      17.02.15

                       ***

Чи думав хтось із нас

Що випаде на нашу долю?

Світ змінився водночас,

Завдавши стільки болю.

Зламане життя, розбиті хати і серця,

А ворог й далі все паплюжить

Неначе і не бачить він свого кінця.

Ми називали вас братами

І вірили вам, як собі.

А стали ви для нас катами,

Які вбивають навіть без мети.

Для вас не існує різниці,

Ненависть вам палить нутро.

Чи може людина радіти,

Вбиваючи брата свого?

Вибачатись не треба, даремно.

Піклуйтесь краще про долю свою.

Розплата прийде і буде пекельно,

Каяття ставте собі за мету.

А ми , вмиваючись сльозами,

Змиваючи зашкарублу кров,

Втрачаємо найкращих тисячами

І чутно тільки шепіт молитов.

Перемога за нами, ми знаємо

Попри все, навіть крізь біль,

Ціною життя ми собі повертаємо

Славетну історію всіх поколінь.

                                                          24.02.15. Ліа Міас

  

                          ***

Зненавиділи все, що так любили,

Зрікаємось всього, неначе й не було.

І мовою тією ніколи б ми не говорили,

Бо зради біль з’їдає все нутро.

Шалений крик, зриваючи верхівки,

Руйнує і ламає хід життя.

Страшне минуле, цементовані бруківки,

Встеляють шлях від дійсності до небуття.

 

І розчаровані понуро опускають плечі

Та ворог тільки й жде цього.

Він не поверне вкрадені в нас речі-

Не повертають те, чого в нас не було.

Лише тепер ми зрозуміли ціну,

Вважаючи, що знали все та як.

І попри все бажаємо, щоб зміни

Нарешті мали б добрий знак.

Настав той час, наша свідомість

Збагнула, що у темряві живем.

Бажання волі – героїчна мужність

Козацьких предків стане нам взірцем.

Нестримна воля мрією наділяє

Дарує промінь бажаних нам змін.

І кожен українець впевнено те знає,

Що в цій війні вже переміг.

                                                                   15.04.15

 

                        ***

Моя Україна

Калинове намисто в руці я тримаю,

Зроблене в серці з любов’ю воно.

Маленька частинка мого рідного краю-

На згадку, на пам’ять стискаю його.

Мружачись сонцю, тихенько згадаю

Рідну оселю дитинства свого

Стомлені очі, натруджені руки – я пам’ятаю,

Наче це все вчора було:

Виноградну лозу, калину і лаву.

Сховались в тіні старезних дерев.

Тоненька доріжка веде аж до ставу,

Зовсім далеко я від дому тепер.

Чорнобривці рясно пістрять біля хати,

Тішать очі, гріють душу мені.

Кожному з нас потрібно то знати -

Батьківщина одна на цілій землі.

Як зрозуміти той поклик природи,

Що дарувало мені те життя?

Я – Українка, мені це від Бога.

Мудрість і віра – моє здобуття.

Стійко сприймаю образи й зневагу,

Стяг Перемоги тримаю в руках.

Стежка знайома до хати звертає:

«Ось я і вдома»,- шепочуть вуста.

Вмиватись слізьми буду ще довго,

Кожен куточок згадаю ізнов.

Шалені емоції, запахи й слово

Моя Україна – моя це любов.

                                                       30.09.15 

                ***

Бажання

 

Навіщо туга серце розриває,

Не плач, рідненьке, не тужи.

Надривно, болісно волає,

Зриваючись на крик до хрипоти.

Від того, що зробило людство

Дуріє розум, божеволіє душа.

Глузуючи, регоче панство-

Святилищем для них стала війна.

Вбиваючи, вважають

Що дарять нам свій руський мір.

Дурні, коли того не знають,

Що це за ними плаче поминальний пир.

Труна стоїть посеред хати:

Облізлий двір, гнилий сарай.

А міг би погасить кредити…

Куди тепер дорога – в Рай?

Всевишній вчить все пробачати.

То й пробачала, але урвався мій терпець.

Про що з тобою говорити,

Якщо війна для тебе- гаманець?

Я не Господь, цього не знаю,

Та тільки думаю одне:

Для вас, круті хлопці з Алтаю,

Бог у пеклі місце припасе.

                                                           09.10.15 

 

Информация по темам: Лиа Миас, Луганск, стихи, Украина

20535
комментарии powered by Disqus

Партнеры портала

Price.ua - сервис сравнения цен в Украине

Останні новини

17:28

В Стаханове рассказали подробности по взрыву в многоэтажном доме

17:07

Какую «контрабанду» стараются переправлять через Северский Донец

16:46

Сегодня вечером изменится погода

16:20

На Луганщине ищут умельцев, снявших с банкомата чужие 130 тыс. грн.

15:58

Пограничники пытались не пропустить женщину через КПВВ из-за потрепанного паспорта

Партнеры портала

Price.ua - сервис сравнения цен в Украине
 

   Copyright © 2015 «Комментарии:», все права защищены

Система Orphus