Голуби миру для Донбасу: чому їх варто боятися

Майбутня зустріч лідерів «нормандської четвірки», що займається врегулюванням ситуації на Донбасі, може привести до кардинальних зрушень у вирішенні конфлікту. Ось тільки ймовірний мир може виявитися вельми неміцним, а "дипломатична перемога" – пірровою

Мир для Донбасу: "перемоги" нової української влади

Курс на політико-дипломатичне врегулювання конфлікту на Донбасі, позначений президентом Володимиром Зеленським як один із пріоритетних напрямів, мало чим відрізняється від курсу його попередника Петра Порошенка. Деякі моменти (моменти компромісів) і раніше, і зараз залишаються наріжним каменем, об який розбиваються мрії про "швидкий мир".

Підносяться новою владою як явний успіх зрушення у втіленні в життя Мінських угод (те ж розведення сил і засобів в районі Станиці Луганської), чергове перемир'я, а також обмін полоненими між Україною і Росією (у форматі 35 на 35), мають ще подвійне дно. Для цього є кілька причин:

- у Станиці фактично відвела свої сили тільки Україна, а підконтрольні РФ бойовики лише переодяглися у форму "МНС ЛНР" і не особливо рвуться розбирати свої незаконні фортифікаційні споруди. Про це, зокрема, говорить аналітик Центру досліджень проблем громадянського суспільства Марія Кучеренко;
- безстроковий режим припинення вогню, який почав діяти з кінця липня, до середини вересня обертається часом двома десятками обстрілів на добу, у тому числі з використанням мінометів. З початку "перемир'я" у нас вже близько 15 загиблих, а також приблизно 45 поранених і травмованих воїнів у результаті ворожих атак;
- під час обміну полоненими Росія віддала нам політв'язнів, а також моряків, яких і так повинна була звільнити за рішенням Трибуналу ООН, Україна ж передала шпигунів і учасників бойових дій на Донбасі, включно з Володимиром Цемахом, підозрюваним у причетності до знищення малазійського "Боїнга" над Донбасом у липні 2014 року.

"А вам вже пояснили, що закінчити війну, це не просто припинити стріляти? Це ще й відновлювати Донбас. Якщо за українським сценарієм перемога, то відновлювати буде Росія. Як країна агресор. Якщо за сценарієм Росії, то відновлювати буде Україна. Ну, типу, на їхню думку, внутрішній конфлікт. З бюджету. Зі свого бюджету", – у відповідь на події написав на своїй сторінці у Facebook волонтер Роман Доник.

Мир для Донбасу: чи є план

Ще у червні Володимир Зеленський заявив, що у нього є якась "дорожня карта" щодо врегулювання ситуації на Донбасі. А саме – покроковий план. Який саме – досі є таємницею, покритою мороком. Можливо, тому що триває узгодження плану зі "стратегічними партнерами" в особі інших членів "нормандського формату" чи тому що треба якось підготувати до цієї "пігулки" саме українське суспільство.

Якщо мова про те, щоб розводити сили і кошти на різних ділянках фронту – в цьому немає нічого нового. Щоправда, ні в Станиці Луганській, ні біля Золотого, ні біля Петровського (ці три ділянки були обрані в якості "пробників" ще в 2016 році) припинити стрілянину так і не вдалося. У Станиці, правда, зараз тихіше, ніж раніше. Але – будемо відверті – ніхто нікуди не пішов.

Якщо ж мова про закріплення в Конституції України тих або інших прописаних у "Мінську" моментів (амністія, особливий статус Донбасу), то тут теж можуть бути проблеми – такі спроби здатні розколоти українське суспільство.

Політолог Андрій Золотарьов пояснює, що якщо застосувати особливий статус щодо тимчасово непідконтрольних частин Донецької та Луганської областей (а, швидше за все, мова піде повністю про регіон), рано чи пізно це питання стане і щодо інших регіонів – у Закарпатті, Рівненській, Житомирській областях, Одесі, Херсоні. "Це може привести до такої турбулентності, що мало не буде", – пояснив експерт.

Ще один серйозний фактор – ті ж ветерани АТО-ООС після амністії бойовикам і "привілеїв" Донбасу будуть задавати цілком логічне питання: "За що ми воювали і гинули наші брати?". І ставити його можуть, пересмикуючи затвори і граючи гранатами (зброї і боєприпасів на руках зараз дуже багато). А вже з бажаючих очолити протести проти нової влади чергу вишикується – одні "екси" будуть мститися за вже втрачене, інші – захищати те, що поки ще при них.

Представники "Європейської солідарності" – колишній президент Петро Порошенко та екс-спікер парламенту Андрій Парубій – вже заявили, рішення про розпуск ЦВК може бути пов'язане з планами нової влади провести вибори на тимчасово непідконтрольних територіях. "Дедалі більше сигналів, що без виконання компоненту безпеки Мінських угод вони можуть відбутися у російських умовах. Несподівана заміна комісії може бути пов'язана саме з цим", – вважає Порошенко.

Підготовкою масштабної реалізації так званого плану Штайнмайера, а насправді – путінського плану легітимізації окупованих територій Донбасу, назвав розпуск діючого складу ЦВК Парубій. При цьому підкреслив, що "не випадково це рішення "зелені" проголосували разом з "Опозиційною платформою – За життя". Колишній глава ВР закликав "усі державні сили об'єднувати зусилля, щоб не допустити ганебної капітуляції і демонтажу держави Україна".


Мир для Донбасу: особливий статус та інформаційний хаос

На тлі таких заяв і настроїв можна зрозуміти сум'яття міністра закордонних справ України Вадима Пристайка, який дуже плутано відповідає на питання, пов'язані з "особливим статусом" для Донбасу.

Раніше прийнятий закон, дію якого доводилося продовжувати, втрачає "термін придатності" у кінці цього року. "Перед нашими депутатами стоїть надзвичайно складне завдання – яким чином змінити цей закон, написати (новий, – ред.) закон", – заявив глава МЗС, визнавши, що необхідно продумати дуже багато деталей і "які необхідні компроміси потрібно зробити з обох сторін, щоб в Україну нарешті прийшов мир".

При цьому Володимир Пристайко під час 16-ї щорічної зустрічі Ялтинської Європейської Стратегії (YESYES) в Києві заявив, що місцеві вибори повинні проходити по всій Україні, включаючи непідконтрольні території. У той же час він заявив, що таке буде можливим тільки після виведення окупаційних військ і виключно з українським законодавством.

Аналогічно "плутаються в свідченнях" чинний президент України Володимир Зеленський і екс-глава нашої держави Леонід Кучма, який представляє в даний момент країну в Тристоронній контактній групі переговірників по Донбасу у Мінську. З їх вуст лунають взаємовиключні заяви про необхідність виконання Мінських угод: про неприйнятність прийняття закону про амністію і особливий статус Донбасі, про вибори на тимчасово непідконтрольній території, які повинні чи пройти до встановлення Україною контролю над зневаженого кордоном, чи після.

Політичний експерт Михайло Чаплига нагадує, що згідно "Мінську", ці пункти повинні бути вписані в українське законодавство.

Аналітик, політтехнолог Олександр Кочетков зазначає: "За ГБістськими методиками Путіну принципово важливо мати точну попередню розкладку – хто за що виступає, на чому наполягає, на що готовий погодитися. А ми йому – повний інформаційний хаос і непорозуміння!"

Кочетков пригадує і Зеленського, який спочатку стверджує, що готовий обговорювати кремлівську "формулу Штанмайєра", а потім заявляє, що не буде ніякого "особливого статусу Донбасу", в якому, власне, вся штанмайєрська суть, і Пристайко, який спочатку обнадіяв Кремль наміром провести місцеві вибори, в тому числі, і на окупованому Донбасі, а потім різко дав задню і уточнив, що тільки після виведення російських військових формувань, яких "їх там немає", і Кучму.


У той час, як українська влада хоче швидкого миру на Донбасі, але не може з ряду причин (і внутрішніх, і зовнішніх) домогтися, наші "партнери" по "нормандському формату" всіляко схиляють Україну до завуальованої капітуляції.

Саме про це говорив Леонід Кучма, заявляючи про необхідність пошуку компромісів, але не на шкоду українським інтересам. Він попередив, що світові лідери, зокрема президент Франції Еммануель Макрон, все більш відкрито підігруючи Кремлю, бажають скоріше позбутися "проблеми", пов'язаної з антиросійськими санкціями, які відображаються на економіці ряду країн ЄС.

На зустрічі "нормандської четвірки" лідери Німеччини, Франції і Росії фактично спільно будуть підштовхувати Зеленського до небезпечних компромісів по Донбасу. Росіяни вже це роблять, загострюючи ситуацію на Сході України, де все частіше стріляють із заборонених калібрів, і звідки приходить все більше повідомлень про загиблих і поранених воїнів Об'єднаних сил. А також вкладаючи в уста маріонеткових "керівників" квазіутворень "ДНР" і "ЛНР" заяви про необхідність входження "республік" до складу Росії на правах федеративного (федерального) округу.

Що стосується підтримки з боку США, то тут теж все непросто. Спецпред Держдепу Курт Волкер на словах – наша людина. Він звинувачує Росію у небажанні завершувати конфлікт, упирає на важливість вирішення питань безпеки "в перших рядках" (а вже потім – політична частина). Але Волкер лише посланник, а президент США Дональд Трамп не поспішає включатися в боротьбу з діями РФ.

Більш того, деякі експерти впевнені, що Путін і Трамп уклали між собою якусь "велику угоду" в геополітичному масштабі. І Україна, згідно з даними домовленостями, відходить в орбіту РФ. Про це, зокрема, говорить аналітик Олег Паномарь.

При цьому, за його словами, "вікно можливостей" для сценарію "вписування" Донбасу в Україну на російських умовах, відкрито до листопада 2020 року, "оскільки ні Трамп, ні Путін не знають і не впевнені чи буде Трамп президентом ще 4 роки". Звідси, пояснює Олег Паномарь, і такий поспіх у питаннях "миру для Донбасу".


Багато в чому тому, стверджують експерти, зустріч у "нормандському форматі" зараз невигідна Україні. У нас немає ні чіткого плану, ні вірних союзників, ні зручної геополітичної ситуації, щоб вийти переможцем з прийдешньої дипломатичної битви за Донбас.

"Чи усвідомлює українська сторона і особисто президент Зеленський, для чого саме вони форсують події із зустріччю глав держав "нормандської четвірки"? Чи мМають вони стратегію і хоча б приблизне розуміння того, як протидіяти викликам, кинутим нам російської стороною?" – задається риторичними питаннями аналітик Центру досліджень проблем громадянського суспільства Марія Кучеренко.

Політолог Кирило Сазонов так змалював ситуацію виданню "Коментарі":

"Найнебезпечніша ілюзія – вважати, що для миру на Донбасі достатньо доброї волі України і нашого прагнення до миру. Проблема як раз в тому, що ключ від миру в регіоні знаходиться не в Києві, а в Москві. Тому коли ми говоримо про мир на Донбасі і його ціну, ми повинні розуміти, що ціну визначає саме Росія. А Кремль свою ціну озвучив ще в 2015 році. Це де-факто визнання Криму російським, постачання на півострів води і транзит електроенергії по українській території. Також повернення Донбасу в Україну на російських умовах. Тобто, з повною амністією бойовиків, особливим статусом, транскордонним спрощеним режимом з територією РФ, відновленням інфраструктури та економіки регіону за український рахунок і зняттям санкцій з РФ. Фактично, це політичні поступки і повернення України під протекторат Москви зі збереженням виключно формальної незалежності. Ціна для України надмірна, але нинішнє керівництво, не виключено, що згодиться її заплатити".

Источник: https://donbass.comments.ua
Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.