Ситуація на Донбасі: головне в 2019 році та прогноз на 2020 рік

Тема конфлікту на Донбасі залишається дуже важливою для України

Видання "Коментарі" виділило найбільш важливі події 2019 року. Також експерти розповіли, чого варто очікувати в 2020 році.

Січень на Донбасі: зниження втрат і ракетні дуелі

Незважаючи на оголошене з кінця грудня-2018 перемир'я, в січні-2019 стріляли кожен день. Всього було зафіксовано більше 200 обстрілів. І це, як тепер відомо, було їх найменше число через місяць протягом минулого року.

Як і практично весь 2019-й, окупанти використовували в січні стрілецьке озброєння, великокаліберні кулемети, гранатомети різних видів, а також офіційно заборонені міномети.

Втрат в лавах Об'єднаних сил (ОС) у перший місяць року було рекордно мало: троє загиблих (мінімальна кількість безповоротних втрат з початку активної фази бойових дій – травня 2014 року) і близько 30 поранених і травмованих.

Характерною особливістю місяця став обмін ОС і окупантів ракетними ударами із сучасних видів озброєння. Взаємно знищували і живу силу, і техніку.


Неодноразово потрапляли під обстріл мирні населені пункти по обидві сторони лінії розмежування.

Лютий на Донбасі: напруга зросла

Вже у лютому зросли кількість обстрілів (прес-центр ОС нарахував їх близько 280),  використовували калібр (російсько-окупаційні війська пустили в хід міномети 82 мм і 120 мм, а також переносних реактивних пускових установок "Град-П" 122-мм), втрати в рядах захисників України (вісім загиблих, близько 40 поранених і травмованих), обстріл мирних населених пунктів.

Частіше протиборчі сторони використовували керований ракетний комплекс (ККР) і протитанковий ракетний комплекс (ПТРК).

Експерт з питань сектору оборони і безпеки, полковник СБУ у відставці Олег Стариков не виключав, що загострення пов'язане з "іспитами", які здавали на Донбасі російські курсанти.

Почастішали вилазки диверсійно-розвідувальних груп противника. Їх періодично знищували.

Березень Донбасі: без перемир'я і наступу

Незважаючи на побоювання, що вибори президента України можуть бути використані окупантами для наступу або терактів (мовляв, офіційному Києву через внутрішню політичну боротьбу буде не до Донбасу), їх не сталося. Як не сталося, втім, і "весняного перемир'я". Воно повинно було запрацювати з 8 березня, але, як і інші 18 спроб встановити реальний режим тиші, завершилося безрезультатно. Більш того, незаконні збройні формування "ДНР" і "ЛНР", посилені російськими кадровими військовими (насамперед – офіцерським складом), почали частіше застосовувати міномети і навіть вперше за довгий час пустили в хід артилерію 152 мм калібру.

При цьому обстрілів зафіксовано понад 210 – на рівні січня і менше, ніж у лютому. 10 березня так і зовсім стояла повна тиша. За місяць вісім вояків загинули, понад 30 були поранені або травмовано. Традиційно були і "відповіді", причому втрати противники, згідно з даними української розвідки, традиційно в два-три рази перевищують втрати ОС.

Березень також запам'ятався чутками про те, що українські військовослужбовці нібито взяли окуповану Горлівку. За фактом же було лише чергове просування в "сірій зоні".

Квітень на Донбасі: Росія нагнітала по всіх фронтах

Перший тур президентських виборів, який став фактичним вироком для чинної на той момент влади, став одночасно прелюдією до посилення протистояння: між кандидатами в президенти Володимиром Зеленським і Петром Порошенко, і між сторонами конфлікту на Донбасі.

Москва, намагаючись змусити Київ йти на вигідні їй поступки по Донбасу (проведення виборів без виконання безпекових пунктів Мінських угод, закріплення особливого статусу Донбасу в трактуванні Кремля, реінтеграція ОРДЛО – з можливістю впливати на зовнішньополітичний курс України), дала відмашку підконтрольним їй збройним формуванням на ескалацію конфлікту. Снайпери, артилерія, мобільні вогневі групи, нова російська система орбітального придушення "Тирада-2" – в хід пішло багато.

У підсумку, близько 350 обстрілів, від 14 до 18 загиблих представників ОС (розбіжності даних пов'язані з тим, що деякі джерела включають в список непоправних втрат не тільки представників ЗСУ, але і добровольців, а також співробітників ДСНС), понад 40 поранених. І, звичайно, жорсткий відповідь супротивнику. До наприклад, тільки 11 квітня окупанти втратили 17 осіб (9 убитими і 8 пораненими) і "Камаз".

Росія нагнітала по всіх фронтах. В тому числі, спростивши отримання російського громадянства для жителів окупованого Донбасу, продовжуючи обстріл цивільних руками своїх маріонеток, а також відмовившись взяти на себе гарантії дотримання режиму тиші на період великодніх свят.


Травень на Донбасі: перестановки і полон

Останній місяць весни запам'ятався серйозними перестановками, які мають пряме відношення до подій на Донбасі. Україна отримала нового президента в особі Володимира Зеленського, який обіцяв докласти максимум зусиль для якнайшвидшого врегулювання конфлікту. Операція Об'єднаних сил отримала нового командуючого – генерал-лейтенант Олександр Сирський змінив Сергія Наєва. А головою Генерального штабу, головнокомандувачем Збройних сил України став, згідно з указом Зеленського, генерал-лейтенант Руслан Хомчак, змінив Віктора Муженка.

Новий глава держави незабаром після набуття цих повноважень побував у зоні ООС – на позиціях захисників України у Станиці Луганській та Щастя (Луганська область). А захисникам у травні довелося жарко: кількість обстрілу перевищило 380, загиблих від ворожих куль і осколків воїнів ОС було, за різними даними, від 6 до 9, санітарні втрати (поранені і травмовані) – понад чотирьох десятків.

Також травень запам'ятався просуванням воїнів ОС в "сірій зоні" в районі Новозванівки та Калинового Луганської області (вперед – приблизно на кілометр) і трагічним полоном (22 травня вісім українських військовослужбовців, рухаючись на вантажному автомобілі в районі населеного пункту Новотроїцьке, Донецької області, заїхали на тимчасово-непідконтрольну територію, де були затримані окупантами).

На жаль, не вщухали і обстріли мирних населених пунктів по обидві сторони лінії розмежування.

Червень на Донбасі: рекорд обстрілів і початок деескалації

Перший місяць літа запам'ятався рекордним числом обстрілів у 2019 році. Їх сталося близько 740 – майже вдвічі більше, ніж у травні. У хід активно йшли заборонені міномети і ствольна артилерія, практично постійно діяли снайперські групи, не припинялися вилазки диверсантів і розвідка за допомогою безпілотників. Наслідком ескалації стало більше десяти загиблих і близько 80 поранених українських воїнів.

Росія застосувала улюблену тактику – максимальний тиск заради отримання потрібного їй результату. Але нова українська влада не поспішала викинути білий прапор. Були складні переговори в Мінську, напередодні яких РФ і підконтрольні їй незаконні збройні формування особливо агресивно діяли на Донбасі. Були звернення Зеленського до керівництва РФ (мовляв, загострення конфлікту – не найкращий фон для відновлення переговорів).


Були звинувачення на адресу нової української влади (нібито заборонила швидко відкривати у відповідь і застережний вогонь, що призвело до зростання жертв у рядах ОС).

Були нові "тихі" просування ВСУ вперед, нові мирні жертви гібридної війни, а також розведення сил і засобів в районі Станиці Луганської (Луганська обл.). На першій з трьох ділянок, де подібне мало відбутися ще восени 2016 року.

Це розведення викликало масу пересудів і відкритих засуджень, адже повноцінного тижневого припинення вогню у Станиці Луганській не було. Але Київ у знак доброї волі пішов на деескалацію на цій ділянці.


На липень Донбасі: нові втрати і нова надія

Обстрільна хвиля пішла в липні на спад, правда, лише в третій декаді. За весь місяць сталося близько 460 обстрілів, 440 з яких – з 1 по 20 липня включно. А 21 липня почався черговий "режим тиші". І хоч повного припинення вогню так і не сталося, обстріли все ж значно скоротилися. До речі, з моменту введення перемир'я на Донбасі і до кінця липня не було зафіксовано жодної жертви серед цивільних. А за попередні три тижні мирні продовжували страждати від обстрілу.

Другий місяць літа з втрат став одним з найдраматичніших у році. 14 представників ОС загинули, а близько 70 були поранені або травмовано. Під обстріл не раз потрапляли медики. Традиційно відповіді були, кількість втрат у супротивника більше.

Наробив шуму обстріл автоколони, в якій знаходився новий губернатор Донецької області Павло Кириленко, який нібито відправився в зону бойових дій, не погодивши цю поїздку з керівництвом операції ОС.

Зеленський назвав ту атаку спробою зірвати Мінський процес і поставити під загрозу відновлення переговорів у нормандському форматі, які намічалися на серпень, потім – на осінь, але відбулися тільки в грудні.

Але перемир'я і можливість переговорів подарували нову надію на те, що довгострокове припинення вогню – можливі.

Серпень на Донбасі: спекотна кінцівка літа

Надію розстріляли в серпні. Обстрілів було менше, ніж у липні (320), але це точно не в'яжеться з поняттям "режим тиші". Причому ближче до кінця місяця обстановка загострилася, а 31-го і зовсім було зафіксовано максимальну кількість обстрілів – 20. Якщо в липні третя декада була найбільш спокійною, то в серпні – дуже спекотною (у військовому сенсі слова). Саме під кінець місяця окупанти почали використовувати міномети та артилерію невеликих калібрів, які мовчали майже місяць. А 29-го відбулося серйозне бій на Светлодарской дузі, в районі Зайцево. Після короткого бою четверо окупантів було знищено, один – поранений і узятий в полон.

Кількість загиблих (за різними даними – від 7 до 9) і поранених (23) захисників України у серпні була нижчою, ніж в інші літні місяці.

Серпень також запам'ятався тим, що замість Олександра Сирського командувачем Об'єднаних сил був призначений бойовий офіцер Володимир Кравченко.


Вересень на Донбасі: битва за нормандський формат

Початок осені підхопив тенденцію кінця літа до загострення ситуації на Донбасі. Експерти пояснювали це бажанням Москви подібним чином примусити Київ до зустрічі в нормандському форматі, яка постійно відкладалася, виконувати ряд кремлівських "хотілок", не вигідних Україні.

Підсумок: близько 515 обстрілів, дев'ять загиблих і 40 поранених поранених захисників України, чергові "прильоти" за мирним.

З хорошого – обійшлося без бойових зіткнень, а також стався обмін утримуваними особами між Україною і Росією.

Тривала підготовка до розведення сил і засобів у Золотого і Петровського.

Жовтень на Донбасі: "танці" навколо спірних формули і розведення

Жовтень видався дуже важким для України. Донбас трясло від обстрілів (зафіксовано близько 670 випадків порушення режиму припинення вогню з боку окупантів, десять загиблих, близько 30 поранених захисників України), Київ – від протестів.

На початку жовтня стало відомо, що українська влада погодилися на "формулу Штайнмайера". Опоненти команди Зеленського представили це як "зраду". Взагалі, це механізм, згідно з яким закон України про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської областей ("особливий статус Донбасу") набирає чинності о 20:00 за місцевим часом в день голосування на дочасних місцевих виборах в ОРДЛО. Вони повинні пройти в відповідно з Конституцією України і спеціальним законом України, що регулює проведення місцевих виборів у згаданих районах. Закон, який ще треба оновити, буде діяти на тимчасовій основі до публікації остаточних висновків місії ОБСЄ про вибори як таких, що пройшли у відповідності зі стандартами ОБСЄ та Міжнародних стандартів демократичних виборів. Лише після визнання виборів такими, що відбулися у відповідності з українським законодавством і стандартами ОБСЄ, закон почне діяти на постійній основі.

29 жовтня стало відомо про розведення сил і засобів в районі Золотого. Опір громадськості – і лякає багатьох своєї розмитістю "формула Штайнмайєра", і залишенню українськими воїнами своїх позицій – було куди більше спекотним, ніж під час червневого розведення сил і засобів у Станиці Луганській. В Києві проходили акції "Ні капітуляції!", мав місце конфлікт президента і поліції з представниками "Національного корпусу" і ветеранами полку "Азов", які ледь не зірвали розведення.


І все ж ділянку біля Золотого "демілітаризували". На черзі був останній з обговорених пунктів розведення – Петровське, Донецької області. Сталося все там, дорога до зустрічі в нормандському форматі могла бути відкрита. Якщо, звичайно, РФ не придумала б ще якісь умови.

Листопад на Донбасі: намітилися позитивні тенденції

У листопаді стрілка на барометрі конфлікту різко хитнулася у бік можливості врегулювання. Залишалося сподіватися, що намічені позитивні тенденції не стануть черговим міражем.

Скорочення обстрілів вдвічі, порівняно з попереднім місяцем (до 360) не могло не радувати. Менше стало і загиблих захисників України (5 проти 10 у жовтні), а от кількість постраждалих та травмованих зросла до 40.

Найважливішою подією місяця стало розведення сторін конфлікту в районі Петровського-Богданівки – процес почався 9 листопада.


І хоч стрілятина цій ділянці продовжували, СММ ОБСЄ підтвердила – розведення відбулося.

Таким чином, більше перешкод для зустрічі в нормандському форматі не залишилося.

Грудень на Донбасі: обстріли пішли на спад, воскрес нормандський формат

Головною подією місяця, безумовно, стала зустріч глав країн нормандського формату (Україна, Росія, Німеччина, Франція) в Парижі. Як і планувалося, вона відбулася 9 грудня. Сам факт такої зустрічі після трирічної паузи вже був у якоюсь мірою перемогою нової української влади.

В тій дипломатичній битві за Донбас новий український президент спростував прогнози про те, що може заступити за раніше окреслені ним та українським товариством "червоні лінії":

- неможливість федералізації (Україна – унітарна держава);
- неможливість для кого б то не було здійснювати будь-який вплив на вектор руху і розвитку України (його має право вибирати виключно український народ – і наразі обрані інтеграція в ЄС та НАТО);
- неможливість компромісів щодо врегулювання ситуації на Сході України через поступки територіями в межах визначених на міжнародному рівні кордонів (Донбас і Крим – це Україна).

Також Зеленський заявив про неможливість проведення виборів в ОРДЛО до передачі Україні тимчасово неконтрольованої ділянки україно-російського кордону. Тут Путін уперся, так що компроміс ще будуть шукати.

Було оголошено про можливості обміну полоненими між Києвом і ОРДЛО до кінця року (і 29 грудня обмін за формулою "усіх верифікованих – на всіх верифікованих" відбувся), довгострокове припинення вогню (не було і немає) і узгодження трьох нових ділянок розведення сил і засобів (у даний момент – в процесі обговорення).

Також у грудні продовжилося зниження обстрілів (близько 240), стало вдвічі менше поранених, ніж у листопаді (21). А ось загиблих було майже вдвічі більше (9), причому майже половина – під час підривів на вибухових пристроях.

Ситуація на Донбасі: загальна картина

Загальні безповоротні втрати захисників України, згідно з даними Фонду "Повернися живим", склали у 2019 році 110 осіб (троє – жінки).


Постраждалих та травмованих традиційно приблизно вдвічі більше.

Що стосується втрат російсько-окупаційних військ, то вони, за даними військової розвідки України, склали 619 загиблих і 939 – поранених і травмованих. Також противник втратив 110 одиниць озброєння і військової техніки.


Аналітик українського Національного інституту стратегічних досліджень Микола Бєлєсков серед найбільш важливих і показових подій, пов'язаних з ситуацією на сході України, назвав спробу нової влади перезапустити процес врегулювання конфлікту.

"Відбулися розведення сил і засобів на трьох означених ділянках, два визволення полонених, – перераховує експерт зрушення. – Вперше за три роки зустрілися лідери "нормандської четвірки". З військової точки зору ситуація залишалася контрольованою. Зазначу стійку тенденцію відмови від використання великих калібрів. Артилерія, в тому числі реактивна, практично не застосовувалася. Міномети – набагато рідше, ніж раніше".

Говорячи про перспективи вирішення конфлікту, Микола Бєлєсков припустив, що ми побачимо продовження патової ситуації.

"Росія не буде відступати, але не зможе змусити Україну прийняти невигідний нам варіант вирішення ситуації, – прогнозує експерт. – Можливо, до кінця року ми побачимо зрушення до замороження конфлікту – зі значним зниженням (а можливо і припиненням) обстрілів, але без реінтеграції тимчасово окупованих територій. Думаю, це в даний момент був би найбільш вигідний для України сценарій".

Більшість експертів, що спеціалізуються на темі російсько-української гібридної війни, згодні з тим, що в 2020 році серйозного прогресу щодо ситуації на Донбасі очікувати не варто. Ймовірність ескалації конфлікту бачиться досить низькою (при цьому не виключені сплески обстрілів на окремих ділянках лінії розмежування), як і можливість зрушень у політичній частині Мінських угод.

Продовжиться фаза "ні війні, ні миру" з маленькими кроками в сторону врегулювання конфлікту. Швидше за все, будуть нові обміни полоненими і нові розведення сил і засобів на низці дільниць. Можливі зрушення в гуманітарних питаннях, у тому числі щодо полегшення перетину лінії розмежування звичайними громадянами. А от вибори в 2020 році в ОРДЛО за українським законодавством виглядають нереалістичними.

Анонсована на весну нова зустріч у нормандському форматі, треба вважати, відбудеться, але прориви навряд чи будуть.

Втім, свої корективи можуть внести різкі внутрішньополітичні потрясіння в РФ, а також президентські вибори в США.

Источник: https://donbass.comments.ua
Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.